Шукала квартиру, а натрапила на шахрая у Чернівцях

Я належу до категорії тих людей, які ніколи не губили документи, у яких ніколи не витягували гаманця у громадському транспорті і яких ніколи не розводили на гроші. В принципі, якщо чесно, так було донедавна. Бо два дні тому я таки попалась на аферу по-чернівецьки. «Влетіла» на невелику суму, зараз більше соромно через те, я як я могла на це повестися. Грошей уже не повернути, тому, червоніючи перед екраном, пишу про те, як я вляпалася, аби хоч когось уберегти від можливого шахрайства.

Шукала квартиру, а потрапила на шахрая

Уже місяців зо два я безрезультатно шукаю квартиру. Знайомі кажуть звертатися до маклера, але  я вперто хочу справитися самотужки. Ціни біжать вгору наввипередки із доларом, тому зайвої копійки для оплати сумнівної допомоги ріелтора нема. Кожного дня з ентузіазмом перевіряю купу оголошень у соцмережах, форумах і на славнозвісному «ОLХ», який раніше був нам відомий як «SLANDO». І одного прекрасного дня на останньому знаходжу ну просто неймовірне оголошення:

«Здаю однокімнатну квартиру в центрі. Актуально до 27.02.

Ціна 1000 грн. Посередників та суборендаторів прошу не турбувати.

Орест».

Спочатку мені здалось це оголошення трохи дивним. Але прикинула: з моєю зарплатою трохи вище мінімальної (чого лукавити? 1400 грн на міс.) цей варіант ледь що не ідеальний. Не гаючи часу, набираю номер. Балакливий чоловік на іншому боці слухавки розповідає, що живе за кордоном, в Іспанії, а тут – лише бабуся. Хоче здати квартиру людям, які її не пошкодять, тому прискіпливо ставиться до пошуку мешканця. Уточнює, що гроші для нього — не головне, треба платити тільки за комунальні і час від часу відвозити бабусі 600-1000 гривень. У мене ледь що не запаморочення – нарешті знайшла  вигідне житло! Тому одразу пропоную власнику зустрітися і обговорити деталі.

Мушу уточнити, що: а) власник так і не назвав точної вулиці, де його квартира, б) добре натякнув, що я далеко не перша хочу отримати це житло, підігріваючи мій інтерес.

Ефект очікування

Через 40 хвилин після розмови Орест телефонує мені і каже, що не встигає до призначеного часу. Жаліється на українські дороги, які не ті, що в Європі. Каже, мовляв, пошкодив колесо, а у нас тут ні допомоги не дочекаєшся, ні сервісу. Ну, всі ми знаємо і любими наші дороги. І як тут не повірити? Далі чоловік просить трохи перенести зустріч.

Згодом телефонує  і жаліється на всіх і все, просить ще почекати. Щоб не проґавити шанс, я все-таки заздалегідь виїжджаю до кінотеатру Чернівці і рахую ворон.

Знову дзвінок. «Я вже майже відремонтував авто. Через хвилин 15 буду. Та от біда, забув у друзів свій телефон. Дзвоню із номера знайомого. Хочу вас попросити мене виручити. Віддячу, чим зможу». А в мене в голові: дешева оренда житла, дешева оренда житла… «Мені треба подзвонити у Польщу і продиктувати номер накладної. Дуже-дуже терміново, інакше втрачу 800 євро. А це немалі гроші. Поповніть, будь ласка, рахунок, щиро обіцяю — віддячу». Питаю, скільки, сподіваючись на суму не більше 50 гривень. «Ну хоча б гривень сто, я не дуже знаю, яка вартість хвилини за кордон.» І паралельно знову обіцяє золоті гори.

Не витримала. Кажу: «Гаразд,» — і… шлю сто гривень. Та що ті сто гривень??? Скільки ж я зекономлю із новим житлом! А через кілька хвилин – море вибачень і ще одне прохання: «Я навіть не знаю, як вам це казати. Але ті сто гривень стягнуло, як якусь там абонплату. Молю вас, допоможіть. Нема кого покластися, дуже треба, як приїду – одразу усе до копійки поверну! Я вже ось-ось буду». Вдруге мені вже було не так тяжко наважитися і я знову переслала гроші. Бо на кону що? Правильно, халявна квартира!

Ваш абонент на даний момент…

 Так-так. Після того, як я віддала свої кровні 200 гривників (гаразд, 202 гривні, враховуючи комісію), мій палкий чернівчанин з іспанською   пропискою зник з поля зору мобільних операторів. Кожен із двох номерів уже другий день відключений і, думаю, перебуває в якомусь із сміттєвих баків міста. Віра в доброго орендодавця, який потрапив у халепу, закінчилася того ж вечора. А наступного дня взагалі вивітрилася, як і привабливе оголошення на «ОLX». Час від часу намагаюся зателефонувати на обидва номери Ореста (якщо його дійсно так звуть). Ні, грошей я вже не жду, просто хочу висловитися в його бік суто ненормативною лексикою. Та й попри це подякувати за життєвий урок. Більше на халяву не поведуся! Дай Боже.

P.S. До правоохоронців навіть не думала звертатися. Сума втраченого – всього 200 гривень, які я віддала сама ж. Шахрая в очі не бачила, а його телефони давно відключені. То ж ніщо мене тут уже не порятує. Далі продовжую шукати житло…